В бібліотеці філії №7 Ревівського мікрорайоні зібралися близькі друзі та шанувальники поезії Лідії Андріївни Лаврик, щоб привітати її з виходом в світ збірки - "Тече Біжкінь".
"...книга засвідчує, що в літературі працює її невтомний само-бутній трудівник. Поетичне бачення світу дає можливість автору йти до читача з відкритим, гучним, зворушливим словом"- такими словами представив книгу головний редактор Кіровоградського видавництва "Степ" - Віктор Погрібний.
І ми погоджуємося з ним вже з перших рядків прочитаних Лідією Андрієвною.
Тіло людини - вулик.
Думки - бджоли
вилітають у простір.
Збагатившись його модуляціями,
лягають на папір літерами...
Слова не все знають
про дивні ті мандри..,
Але можуть бути рої,
яким мої бджоли - рідня.
... А якщо й не рідня,
так слова - мед.
Затамувавши подих слухали шанувальники неквапливу мову Лідії Андріївни, яка розповіла, що Біжкінь (Кішкінь) - це права притока річки Сули, яка впадає в Кременчуцьке водосховице. При будівництві гідростанції рівень води був штучно піднятий на декілька метрів проти природнього рівня, порушивши незрівняну красу ріки.
Кущі! Дерева! Ноги вам омию!
Біжу! Біжу! Біжу без вороття!
Бо я - Біжкінь! Природну маю мрію -
в Дніпро! У море! В океан буття!...
- Ні, я не пнусь у світ на перегони,
куди жене фальшивий апетит,
щоби тенет граніти і бетони
стриножити і вкоськать не могли б.
Я виживу! Хоч що я знаю, люди?
Болото. Вільхи. Нескінченну тінь.
Сула підперта! Дотикає груди
й мені - красивій ріцечці Біжкінь!
Я - таємниця! Я - ріка! Я лину!
Моє життя - безсмертна течія!
Сповідую, як душу, Україну!
Бо з нею є і буду я!
Слухали, читали рядки, які запали в серце, розтривожили душу. Та чи ж можна ж залишитися байдужими слухаючи вірш "Купаю батька", відразу в пам'яті згадуються тато, мама... А в очах бринить сльоза...
Наприкінці зустрічі друзі Лідії Андріївни побажали їй здоров'я, творчих успіхів, спонсорів та довгих - довгих років життя і натхнення!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар